Стигма, дискримінація, толерантне ставлення до людей з ВІЛ-інфекцією.

Світ, у якому понад 40 мільйонів людей живуть із ВІЛ/СНІДом (ЛЖВ), не може відгородитись від них. Але й нині упередженість стосовно ВІЛ-інфікованих і стигма є дуже актуальними.

Слово «стигма» виникло у Давній Греції (грец. Stigma – тавро, пляма), де ізгоям ставили тавро розпаленим залізом, або намічали іншим способом, щоб інші люди могли ідентифікувати їх як таких, що зганьбилися своєю поведінкою.

Зараз цей термін широко використовують, однак зазвичай він означає не знак на тілі, а вказує на принизливий (ганебний) статус індивіда як такого.

Дуже влучно про роль стигми наголосив американський психолог Гордон Олпорт: «Ярлики діють на нас так само, як пронизливий звук сирени, і ми стаємо глухими до всіх тонких звуків, які у спокійних обставинах обов’язково помітили б». Стигма призводить до того, що людина ідентифікується виключно як носій певних якостей, і в цьому її соціальна небезпека.

Американський вчений Ірвін Гоффман, якого вважають класиком теорії стигми, описав характеристики хвороб, що можуть піддаватися стигматизації: людина, що хворіє, сприймається суспільством як відповідальна за те, що вона хворіє; хвороба є прогресуючою та невиліковною; суспільство недостатньо обізнане щодо хвороби; стигми важко приховувані чи не можуть бути приховані.

Очевидно, що ці характеристики можуть бути застосовані й до ВІЛ-інфекції, адже людей, які інфікувалися ВІЛ, суспільство сприймає як відповідальних за свій стан (йдеться про статевий шлях передачі, спільне використання брудного інструментарію для вживання наркотиків); попри існування ефективного підтримуючого лікування, ВІЛ-інфекція залишається невиліковною хворобою; досі рівень знань про ВІЛ у суспільстві залишається невисоким; пізня стадія ВІЛ-інфекції, СНІД, зазвичай негативно позначається на фізичному стані людини.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.